„Nic dwa razy się nie zdarza
i nie zdarzy. Z tej przyczyny
zrodziliśmy się bez wprawy
i pomrzemy bez rutyny”.
Napisała Wisława Szymborska. Nie znajduję dziś słów bardziej mądrych i trafnych, będących tak czytelną wskazówką. Zastanawiając się nad tym, w którym momencie nasze wsparcie uznane zostanie za wypowiedzenie wojny – nie mamy w istocie żadnej pewności, że ta wojna już się nie toczy. Stojąc zachowawczo, słuchając lękliwie, broniąc utopijnych stref komfortu prawdopodobnie tracimy szansę, by broniąc innych – obronić samych siebie. Z barbarzyńskim złem się nie dyskutuje – uderza się weń z całą posiadaną mocą. Z zasady. Dla sprawiedliwości, prawdy i przykładu. Wizja zatrzymania się agresora gdzieś tam – niedaleko, ale jednak tam – jest co prawda chwilowo bardziej wygodna. Stanowi jednak wyraz naiwności oraz przejaw słabości i strachu. A ten jest, i zawsze bywał najgorszym doradcą.
„Czemu ty się, zła godzino,
z niepotrzebnym mieszasz lękiem?
Jesteś – a więc musisz minąć.
Miniesz – a więc to jest piękne”.
________
<<нічого двічі не стається
і не станеться.
з тієї причини зродилися ми без вмінь
і помремо без рутини.>>
Писала Віслава Шимборська. Сьогодні не можу знайти більш мудрих і слушних слів, які були б настільки чіткою підказкою. Розмірковуючи про те, коли наша підтримка буде вважатися оголошенням війни, ми не можемо бути впевнені, що ця війна не відбувається вже зараз. Стоячи консервативно, зі страхом слухаючи, захищаючи утопічні зони комфорту, ми, ймовірно, втрачаємо шанс захистити інших – захистити себе. З варварським злом не сперечаєшся – ти б’єш його з усієї сили. Як правило. Задля справедливості, правди і прикладу для наслідування. Уявлення про те, що агресор зупиниться десь там, недалеко – але все ж таки там, насправді для нас може бути тимчасово зручним. Однак це прояв наївності, слабкості та страху. А страх завжди є і був найгіршим радником.
<<Ти чого, лиха годино,
сієш марний страх невчасно?
Існуємо – тож минемо.
Ми минемо – це прекрасно.>>